Лор проєкту
Що таке лор?
Лор — це історія ігрового всесвіту або розповідь, так чи інакше пов’язана з цим всесвітом. Термін «лор» походить від англійського слова lore, яке в цьому контексті означає знання, традиції та історії, що передаються з покоління в покоління.
Короткий лор всесвіту District 9 RP
У 2012 році після публічного тестування нової вакцини на основі кордицепса люди почали масово перетворюватися на зомбі. Через збіг обставин зараза неймовірно швидко поширилася по всьому світу, занурила цивілізацію в хаос і змусила людство відмовитися від колишніх зручностей та повністю зосередитися на виживанні.
По всіх Сполучених Штатах є чимало укріплених поселень, подібних до Los Santos. Багатьом містам вдалося ізолюватися від загрози, вижити й створити умови, придатні для життя людей. У деяких із найбільших твердинь науковці та лікарі й досі активно вивчають вірус, сподіваючись знайти вакцину від жахливої зарази.
Передісторія
Human Labs розробляла інноваційну вакцину протягом десяти років, і за останні роки проєкту досягла величезного прогресу. Сироватка мала стати універсальною та надзвичайно ефективною. Якби проєкт увінчався успіхом, Human Labs відкрила б нову віху в історії медицини та всього людства: майже будь-яку хворобу можна було б вилікувати одним уколом.
Багато років науковці з усього світу працювали над створенням ідеальної формули та модифікацією генів так, щоб людський організм не лише приймав чужорідні мікроорганізми, а й активно допомагав їм виконувати їхню функцію.
Після незліченних досліджень і невдач науковці вирішили взяти за основу сироватки кордицепс — паразитичний гриб, що заражає комах і повністю бере їх під контроль. Для людей же гриб не становив загрози через високу температуру людського тіла та силу імунної системи. Навпаки: кордицепс навіть застосовували для лікування та профілактики різних хвороб.
Метою науковців було штучно мутувати гриб і посилити його природні властивості, зберігши при цьому його нездатність брати під контроль людський організм.
Наступні чотири роки фахівці Human Labs працювали саме над цим, і до 2010 року дійшли до етапу випробувань.
Перші експерименти проводили на мишах і щурах. Проте на початку 2011 року, коли успішність дослідів на дрібних гризунах сягнула 98%, а смертність трималася нижче 1%, науковці почали випробовувати сироватку на кроликах, котах і собаках, а згодом — на шимпанзе.
Випробування на тваринах остаточно завершилися в червні 2012 року. За всіма вимірюваними показниками результати здавалися бездоганними: успішність експериментів становила 99,9%, а стан тварин залишався цілком стабільним.
Публічне тестування призначили на 1 вересня, і наступні два місяці пішли на активну підготовку до події.
1 вересня 2012 року.
Цей день мав увійти в історію як момент, коли людство зробило величезний крок до утопії.
Human Labs орендувала майданчик, поставила кілька наметів і перевезла туди все необхідне обладнання. Люди почали шикуватися в чергу на вакцинацію вже о 5:00 ранку, хоча офіційно подія мала початися о 9:00.
Навіть зважаючи на неймовірний успіх сироватки під час випробувань на тваринах, Human Labs відмовилася брати на себе відповідальність за можливі побічні ефекти чи інші наслідки. Тому кожен, хто погодився взяти участь у програмі вакцинації, мав підписати відмову від претензій.
Події 1 вересня 2012 року
Майданчик облаштували так: два намети відвели під введення вакцини, ще чотири — під спостереження за станом щеплених. Для зручності учасників також встановили біотуалети та безкоштовну їдальню, адже за їхнім станом мали спостерігати вісім годин.
Після цього щеплені учасники мали відвідати лікарню для медичних обстежень на третій, сьомий, чотирнадцятий і тридцятий дні.
Рівно о 9:00 фахівці почали вводити вакцину.
Хоча прийшло понад сто людей, а для введення сироватки було обладнано лише два намети, працівники Human Labs встигли вакцинувати всіх до полудня.
Спершу все йшло гладко. Науковці та медичний персонал були в захваті від перших результатів. Відсутність побічних ефектів і стабільний стан протягом перших восьми годин практично гарантували успіх: під час випробувань на тваринах близько 90% усіх невдалих випадків траплялися в перші 24 години спостереження, найчастіше — у перші шість.
На жаль, інноваційній сироватці так і не судилося стати успіхом.
Ледь за годину до завершення події кілька щеплених учасників раптом відчули себе погано й почали поводитися агресивно. Деякі навіть встигли напасти на кількох людей, перш ніж охоронці їх вивели.
Так почався хаос.
Один за одним люди почали нападати на тих, хто був поруч. Серед решти учасників поширилася паніка, а охорона не змогла ефективно відреагувати.
Ті, кого покусали чи подряпали, почали стрімко змінюватися. Їхні очі каламутніли, шкіра ставала неприродно блідою, а поведінка — вкрай агресивною.
Завдяки журналістам, які від початку до кінця вели пряму трансляцію події для Weazel News, інформація про інцидент швидко поширилася як серед населення, так і в урядових колах, хоча місцева влада намагалася не допустити розголосу, вимкнувши телевізійне та радіомовлення Weazel News.
Пряма трансляція дала змогу владі швидко відреагувати. Та навіть так, поки правоохоронців і військових зібрали для ліквідації загрози, вірус уже поширився майже на чверть штату.
Можливо, якби не прямий репортаж, заразився б увесь штат.
Невдовзі після початку інциденту, о 19:40, Human Labs сколихнув вибух.
Величезні клуби диму, змішаного з випарами сироватки, піднялися в атмосферу. Це дозволило вірусу поширитися майже на всю країну й навіть на кілька сусідніх держав.
З невідомої причини ті, хто заразився через випари в повітрі, мутували не одразу. Одні перетворювалися за кілька днів, а в інших симптоми не з’являлися кілька тижнів.
Через це закриття кордонів і заходи ізоляції ніяк не завадили вірусу й далі поширюватися планетою.
Досі ніхто точно не знає, що спричинило мутацію кордицепса.
Можливо, температура тіла нульового пацієнта якимось чином опустилася нижче необхідного порогу, а можливо, його імунна система ослабла настільки, що гриб дістав змогу взяти під контроль нервову систему щеплених.
Найімовірніше, правди так ніхто й не дізнається.
Лор
Ранок у Los Santos видався по-справжньому спокійним, якщо не зважати на метушню довкола району обсерваторії, де проходило тестування нової вакцини.
Науковці та медичний персонал готували інструменти, журналісти налаштовували апаратуру, а охоронці оглядали територію.
Подію такого масштабу слід було проводити в належно обладнаному закладі, а не на орендованій землі під тимчасовими наметами. Проте місцева влада чомусь вирішила заплющити очі на таку недбалість науковців Human Labs.
Попри непрофесійний вибір місця, увесь персонал був належно споряджений, а в наметах було все необхідне для тестів.
Те, що науковці Human Labs навіть не спромоглися виділити кілька приміщень на верхніх поверхах власної лабораторії, було не чим іншим, як спробою дистанціюватися від можливого провалу.
Уже це мало стати першим тривожним сигналом щодо їхніх експериментів, проте звичайні люди тоді не побачили в цьому нічого підозрілого.
Початок тестування пройшов успішно, а сама вакцинація завершилася раніше за графік.
Непоправне сталося лише під кінець події.
Серед щеплених швидко поширилася паніка, коли кілька учасників почали стрімко перетворюватися на щось, що досі нагадувало людей, але було агресивним і абсолютно некерованим.
Ті, хто ще не заразився, намагалися втекти, але охоронці силкувалися стримати натовп і навести лад.
Утримати натиск людей, що рвалися втекти, їм не вдалося.
Репортери Weazel News були на місці від самого початку, щоб висвітлити таку масштабну й важливу подію. Вони транслювали розвиток подій у прямому ефірі на телеканалі Weazel News, а також на радіочастоті компанії.
Журналісти діяли з неабияким професіоналізмом і мужністю, не припиняючи мовлення ні на мить, хоча й репортери, й оператори, найімовірніше, розуміли, що така відвага може коштувати їм життя.
Попри їхній героїзм, пряму трансляцію невдовзі перервали, і загибель працівників Weazel News виявилася майже марною.
Місцева влада робила все можливе, щоб стримати поширення інформації, і саме вона була безпосередньо відповідальна за раптове завершення трансляції, заглушивши телевізійний і радіосигнал WN.
Керівництво San Andreas мало намір приховати докази свого провалу й самотужки впоратися з наслідками.
Вони й гадки не мали, наскільки переоцінили власні можливості.
Поки уряд San Andreas відчайдушно намагався зупинити потік інформації, зараза й далі передавалася від людини до людини. З кожною хвилиною ситуація в штаті наближалася до точки неповернення.
До кінця дня зараженню зазнали понад 30% населення.
Лише тоді місцева влада наказала військовим втрутитися.
Проте солдатів не поінформували про справжню природу загрози й не дозволили застосовувати летальну силу — ще одна критична помилка уряду.
Того ж вечора в лабораторії стався вибух.
Намагаючись знищити докази, вищі посадовці Human Labs найняли людей, щоб ті влаштували диверсію на об’єкті.
Разом із клубами диму в атмосферу піднялися випари смертоносної сироватки, що поступово дозволило вірусу поширитися Сполученими Штатами та сусідніми країнами.
Над спекотнішими регіонами випари швидко змішувалися з опадами й нейтралізувалися в ґрунті. Над районами з помірнішим кліматом вірус поступово втрачав силу, залишаючись у повітрі.
Зараження повітряним шляхом відбувалося інакше, ніж через безпосередній фізичний контакт.
Процес перетворення тривав від кількох днів до півтора тижня.
Через таку відкладену дію світ не встиг достатньо швидко відреагувати на стрімке поширення зарази.
Протягом наступних двох тижнів пасивна фаза завершилася, і людство поринуло в хаос.
Більшість країн не пережили навіть першого року.
Острівні держави та найбідніші країни планети впали лише за кілька місяців, а помірно розвинені країни протрималися ненабагато довше.
Усвідомивши справжній масштаб катастрофи, місцева влада втекла, кинувши штат напризволяще.
Попри те що San Andreas залишився без дієвого керівництва, на початку грудня 2012 року, коли мешканці вже трохи звикли до життя в умовах апокаліпсису, почалося будівництво захисного бар’єра довкола Los Santos.
Після чотирьох місяців невпинної роботи периметр нарешті було завершено.
Бар’єр був хитким і зведеним з усього, що люди змогли знайти, але навіть це було краще, ніж залишатися беззахисними перед зомбі — так суспільство назвало мутованих заражених.
У квітні 2013 року, після завершення першого етапу будівництва Стіни, контроль над Los Santos перейшов до військових. Саме під їхнім командуванням і захистом звели оборонний периметр.
До травня 2013 року вже почалися роботи зі зміцнення Стіни.
Того ж місяця Los Santos почав шукати інших уцілілих за допомогою радіопередач.
Невдовзі стало зрозуміло, що укріплені міста з уцілілими розкидані по всіх Сполучених Штатах. San Andreas був далеко не єдиним місцем, де людям вдалося організуватися й вижити.
Зв’язок із цими містами виявився надзвичайно цінним для їхнього подальшого розвитку.
Згодом вдалося налагодити контакт з усіма 42 твердинями на території Сполучених Штатів, які стали відомі як Дистрикти.
У вересні 2013 року ухвалили рішення заснувати Об’єднану наукову раду Сполучених Штатів, метою якої було вивчення вірусу та пошук можливих методів лікування і профілактики.
Відтоді почалося детальне дослідження зарази, що охопила весь світ.
З часом District 9 з’ясував, що американці були не єдиними, кому вдалося пристосуватися до життя після апокаліпсису.
Багато країн вижили, і держави та Дистрикти почали налагоджувати між собою торговельні відносини, щоб забезпечити своє подальше існування.
Утримання вантажних літаків було б надто дорогим і економічно неефективним, тож основним засобом міжнародної торгівлі та обміну стали вантажні судна.
Завдяки плідній співпраці та міжнародній торгівлі будівництво повноцінної укріпленої Стіни завершили раніше за графік, улітку 2014 року.
Після цього національна армія склала з себе повноваження керівного органу міста й передала контроль над Los Santos новоприбулій групі політиків.
Мешканці Los Santos завжди знали, що за стінами досі живуть люди.
До того часу до тих, хто населяв Пустку, зазвичай ставилися нейтрально, хоч і з певною підозрою.
Однак після зміцнення кордонів міста населення Los Santos почало відкрито зневажати й дискримінувати їх.
Ситуація загострилася настільки, що в травні 2015 року групу, яка обстоювала права людей за стінами, таємно вивезли з міста й покинули в Пустці.
Коли інцидент став надбанням громадськості, новий уряд повалили.
Національна армія взяла на себе нові обов’язки, а згодом її перейменували на N.O.O.S.E.
Поліція отримала повноваження військової поліції, і невдовзі N.O.O.S.E., LSPD та SAMS спільно взяли місто під свій контроль.
У жовтні 2014 року релігійна організація, відома як Юнітологи, щедро заплатила Адептам за виготовлення вибухівки, якою збиралася зруйнувати частину Стіни.
Пролом був важливий не лише для фракцій, адже контроль на блокпостах із кожним днем ставав суворішим, а й для самих Юнітологів.
Будівництво Стіни глибоко ображало їхні релігійні переконання.
Приблизно місяць пішов на детальне вивчення будови Стіни та розробку стратегії.
Завершивши підготовку, вони втілили свій план і посеред ночі зруйнували ділянку Стіни далеко від житлових районів, за дамбою.
Пролом залишався непоміченим три місяці, доки офіцери LSPD не натрапили на нього під час патрулювання й негайно не доповіли своєму начальнику.
Хоча згодом питання порушили в Конгресі, ніхто особливо не поспішав ним займатися.
Діра в Стіні була вигідна тіньовому уряду.
Проте після інциденту посилили низку законів, зокрема норми щодо вогнепальної зброї, небезпечних предметів, а також продажу й розповсюдження міцного алкоголю та наркотичних речовин.
Мафія не припиняла своєї діяльності навіть під час апокаліпсису.
Іноді вона допомагала місту. Іноді — Пустці.
Та зрештою вона діяла лише тоді, коли це відповідало її власним довгостроковим інтересам.
Маючи справу зі значно серйознішими загрозами — зомбі та ворожими фракціями за Стіною, — правоохоронці Los Santos здебільшого заплющували очі на злочинність у самому місті.
Звісно, поліція й далі заарештовувала вбивць і грабіжників, спійманих на гарячому, а разом із N.O.O.S.E. проводила рейди проти особливо резонансних представників кримінального світу.
Однак, коли їхні інтереси прямо не перетиналися, правоохоронці зазвичай не втручалися в справи організованої злочинності.
На початку 2016 року торгівля наркотиками та міцним алкоголем стала дедалі більшою проблемою для всього міста.
Дилери ставали дедалі зухвалішими, обіг різко зріс, а разом із ним і кількість споживачів.
Після кількох невдалих допитів поліції зрештою вдалося витягнути з одного з посередників інформацію про джерело товару.
Більшість контрабанди, зокрема наркотики та алкоголь, виготовляли на острові Cayo Perico.
Щоб розв’язати проблему, N.O.O.S.E. організувала розвідувальні операції з використанням авіації.
Проте наблизитися до острова виявилося неможливо ні вдень, ні вночі: ті, хто захопив територію, просто відкривали вогонь з автоматичної зброї по розвідувальних літаках.
Ризик утратити і людей, і техніку — особливо в разі влучання в пілотів — визнали занадто високим порівняно з масштабом проблеми.
Тож вирішили не зазіхати на острів, натомість значно посиливши контроль усередині міста.
Сьогодні Los Santos — одна з найбільших і найрозвиненіших твердинь, що залишилися у Сполучених Штатах.
Серед інших Дистриктів він вирізняється високим рівнем життя та розвиненою економікою. Найзаможніші мешканці штату можуть дозволити собі навіть розкішні імпортні автомобілі.
І хоча фракції з Пустки досі час від часу тероризують місто та спричиняють масштабні надзвичайні ситуації, можна сказати, що місто й Пустка нині співіснують у дивній гармонії.
Список країн, що вижили
Країни, яким вдалося вижити й утвердитися в тяжкі роки апокаліпсису, не обмежуються Сполученими Штатами, Мексикою, Австралією та іншими великими державами.
Докладніше про них можна дізнатися у статті Список країн, що вижили.
Лор фракцій
Після безпрецедентної катастрофи на заражених територіях з’явилася безліч невеликих громад.
Вони боролися за виживання в суворих умовах і трималися подалі від великого міста, вважаючи, що Los Santos неминуче стане епіцентром зарази.
Сталося якраз навпаки.
Los Santos зумів захиститися від зомбі за міцною оборонною Стіною, тоді як території за межами міста й далі кишіли жахливими створіннями.
У таких ворожих умовах більшість фракцій не змогли протриматися довго.
Проте деякі існують і донині.
Фракції, що дожили до наших днів, уже були на вершині харчового ланцюга в ті роки, коли Пустку вкривала безліч різних громад.
Вони виявили надзвичайну стійкість, хитрість і навички виживання.
Завдяки цьому вони змогли вибороти собі місце в цьому світі, воюючи не лише із зомбі, а й з іншими фракціями.