Конкорд
Конкорд — угруповання, яке очолює Пустку. Колись його учасники працювали на благо міста, але їх зрадили й кинули помирати на зараженій території. Відтоді Конкорд прагне об’єднати всіх мешканців Пустки під своїм проводом, готуючись до повстання.
Конкорд на мапі
База Конкорду
Історія Конкорду
До Апокаліпсису Конкорду як угруповання не існувало. Його майбутні учасники були звичайними людьми, більшість із яких до спалаху зомбі-вірусу навіть не знали одне одного.
У липні 2014 року завершилося будівництво Стіни, що відокремила Los Santos від так званої Пустки.
Незабаром почала з’являтися інформація, що на територіях поза контролем міста залишилося значно більше вцілілих, ніж досі вважали. Деякі з них відчайдушно шукали прихистку й безпечного місця для життя.
Багато з цих людей неодноразово намагалися потрапити до міста.
Вони приходили до блокпостів і годинами чекали там, благаючи солдатів про допомогу, але військові лише хитали головами й відмовляли.
Пояснення завжди було однаковим: пускати їх до міста надто ризиковано, бо вони вже можуть бути заражені.
Навіть після того, як розробили експрес-тест, що визначав рівень зараження людини, вцілілим однаково відмовляли у в’їзді до міста.
Люди, які згодом стали учасниками Конкорду, тоді були звичайними мешканцями Los Santos із найрізноманітніших верств суспільства — від портових вантажників до політиків.
Вони почали помічати дивне упередження щодо людей, які хотіли лише одного — шансу жити, а не просто виживати.
Обурені такою несправедливістю, вони почали організовувати протести біля мерії.
Минали місяці.
З часом натовп біля будівлі міської адміністрації дедалі більшав, а звістка про дискримінаційне ставлення місцевої влади поширювалася всім Los Santos.
І ось у травні 2015 року уряд Los Santos ухвалив радикальне рішення.
Під приводом переговорів чиновники запросили всіх протестувальників до мерії.
Усередині протестувальників приспали й таємно вивезли за Стіну.
Потім уряд повідомив решті містян, що сторони за підсумками переговорів дійшли компромісу: протестувальники нібито добровільно погодилися вирушити в Пустку, зібрати інформацію, організувати вцілілих, які живуть за Стіною, і з’ясувати, чи не заражені вони.
Іншими словами, місцева влада вигадала історію, наче все було добровільно.
Реальність була значно жорстокішою за версію для цікавих вух.
Групу нічого не підозрюваних людей просто вивезли за Стіну й покинули біля старого закинутого аеродрому.
Найімовірніше, на них чекала б трагічна доля, якби не Старий Джо та Загублені.
Старий Джо — своєрідний місцевий герой.
Він рятував людей із таких небезпечних ситуацій, що їх важко навіть уявити, хоча ніколи не робить цього просто за «дякую».
Його ціна — шоколад.
Така вартість порятунку, коли твій рятівник — невиправний ласун.
Загублені — одне з наймирніших угруповань, що діють за межами міста.
Хоча байкери живуть доволі відокремлено, вони не ворожі до заблукалих містян чи вцілілих, що блукають Пусткою.
Байкери запропонували безпорадній групі тимчасовий прихисток на своїй базі.
Незабаром після прибуття виникла проблема: у сараї, де спали Загублені, просто не вистачало місця для всіх.
На щастя, літо було теплим, і погода дозволила провести кілька ночей просто неба.
Та все ж через це пошук постійного прихистку для новоприбулих став значно нагальнішим.
Обравши лідера, група поспіхом назвала себе Мінітменами.
Їм знадобилася рівно одна хвилина, щоб обрати лідера й переосмислити свій погляд на життя з огляду на нові обставини.
Лідер Загублених узяв новообраного лідера Мінітменів із собою в своєрідну «екскурсію» Пусткою на пошуки придатної території, де група могла б оселитися.
Перший тиждень пошуків не дав результатів.
Проте на восьмий день активного дослідження заражених територій двоє лідерів нарешті знайшли місце, де Мінітмени могли б закріпитися.
Це був старий котедж, який, схоже, пустував понад п’ять років.
Ділянка вже була обнесена парканом, хоча огорожа потребувала серйозного ремонту й укріплення.
Сама територія давно поросла високою травою та бур’янами, і її треба було розчистити, перш ніж там можна буде зручно жити.
Ззовні будинок не мав надто жахливого вигляду.
Вікна були розбиті, а на кількох стінах виднілися тріщини, але загалом будівля, здавалося, простоїть щонайменше ще кілька років навіть без ремонту.
Усередині кімнати були запилені й брудні.
Шматки стелі обвалилися, пісок і бруд із вулиці вкривали частину підлоги, а в деяких місцях будівлю заполонила рослинність — мох, трава і навіть цвіль.
На прибирання й ремонт котеджу пішли б місяці.
Утім, він мав вдале розташування, а ділянка була просторою й уже майже придатною для життя.
Тому лідер Мінітменів вирішив, що вони оселяться тут, а не обтяжуватимуть і далі Загублених.
За тиждень Мінітмени повністю перебралися на нову базу.
Наступні пів року вони працювали не покладаючи рук.
Вони укріпили паркан, вичистили бруд і рослинність із кімнат, полагодили старі меблі та змайстрували нові для інтер’єру.
Водночас вони й далі розчищали навколишню територію від бур’янів і облагороджували її рослинами, квітами, кущами та деревами.
Тим часом Мінітмени почали налагоджувати стосунки з місцевим населенням.
Завдяки Загубленим чутки про нових мешканців Пустки поширилися неймовірно швидко.
Як з’ясувалося, байкери часто навідувалися до міста й багато чули про людей, які боролися за права тих, хто опинився за Стіною.
Як саме їм вдавалося потрапляти до Los Santos, для Мінітменів залишалося загадкою.
Проте було зрозуміло, що вони не користувалися пильно охоронюваними блокпостами.
Найімовірніше, байкери знали інший спосіб непомітно проникати до міста.
Це дуже допомогло Мінітменам.
Їхня репутація серед інших мешканців Пустки значно покращилася, і це дозволило їм набагато швидше влитися в місцеву громаду.
Саме тоді вони дійшли важливого висновку.
Просто виживати було вже замало.
Вони хотіли об’єднати угруповання Пустки під своїм проводом проти спільного ворога:
міста, яке їх покинуло.
Відтоді вони перестали називати себе Мінітменами.
Тепер у них була вища мета — стати єдиним цілим із людьми Пустки.
І тому вони почали називати себе Конкордом.
З часом Конкорд дізнавався дедалі більше про звичаї, умови життя, таємниці й хитрощі виживання в Пустці.
Також вони з’ясували, що Загублені справді незаконно проникали до Los Santos.
У Стіні був пролом.
Він з’явився невдовзі після завершення будівництва.
Через недбалі будівельні роботи та нестійкий ґрунт земля просіла в місці, далекому від заселених районів, і ціла ділянка Стіни обвалилася.
Можливо, саме через те, що ця ділянка була так далеко від житлових районів, будівельники вирішили заощадити час і матеріали.
Напевно ніхто не знає.
Головне, що тепер угруповання мали змогу час від часу потрапляти до міста.
Раніше цими вилазками займалися Загублені.
Вони купували їжу, яку важко було дістати в Пустці, бензин, іноді одяг і різні речі на прохання місцевих мешканців.
Проте з часом Конкорд перебрав цю роль на себе, щоб зміцнити стосунки з іншими угрупованнями.
Вирушаючи до міста, учасники Конкорду вдягали маски, що приховували обличчя, мішкуватий одяг та інші речі, які допомагали приховати їхню особу.
Більшість зброї Конкорд здобував через торгівлю, зазвичай обмінюючи її на товари, привезені з міста.
Через десять років після початку Апокаліпсису Конкорд здобув серед мешканців Пустки вагому репутацію.
Завдяки рокам наполегливої праці їхня база перетворилася на затишне й гостинне місце, куди часто навідувалися інші угруповання, шукаючи, де відпочити й розслабитися.
Що дружнішим ставав Конкорд до Пустки, то ворожішим ставало його ставлення до міста.
Пам’ять про зраду, що прирекла їх на життя за Стіною, так і не зникла.
Відмінні риси
Учасників Конкорду можна впізнати за синім одягом і масками, що закривають більшу частину обличчя й ускладнюють упізнання.
Особливості та поведінка
Конкорду заборонено укладати союзи із синдикатами.
Натомість угруповання підтримує взаємовигідні стосунки з усіма угрупованнями Пустки, і йому суворо заборонено воювати з ними.
Територія Конкорду також вважається безпечною зоною і слугує місцем, де мешканці Пустки можуть відпочити.
Тип поведінки: агресивний до мешканців міста, дружній до мешканців Пустки.