Юнітологи
Юнітологи — агресивні релігійні фанатики, чий світогляд сильно спотворила їхня своєрідна віра. Ці люди не просто побожно вірять у Бога — вони переконані, що їхній Бог намагається очистити світ від грішників, піддаючи людство випробуванню зомбі-апокаліпсисом.
Юнітологи на мапі
База Юнітологів
Історія Юнітологів
Ще до апокаліпсису у віддаленому селищі, ізольованому від решти суспільства, жила дивна громада. Про неї ходило безліч чуток.
Деякі з цих чуток — як-от розповіді про їхню тривожну й непохитну віру — були правдою.
Інші розповідали про жахливі підношення Богові та нестерпні крики жертв.
Чи були ці історії правдивими, насправді ніхто не знає.
Зрештою, ті, хто заходив у селище, ніколи не поверталися.
Саме поселення було зовсім маленьким.
Там було лише п’ять будинків, комора та церква, а все населення становило двадцять три особи.
За його парканами жила відокремлена громада, члени якої невтомно й беззаперечно корилися тому, що вважали волею Божою.
Релігія була силою, що їх об’єднувала, а віра — основою їхніх стосунків.
Вони вже кілька місяців молилися про знак від Всевишнього, коли під час чергової денної служби десь удалині прогримів вибух.
Релігійні фанатики одразу вирішили, що це і є той знак, який вони благали свого Бога послати.
Вони нетерпляче чекали, що ж принесе це знамення.
Вони гадали, чи варто їм покинути поселення в пошуках відповідей, чи чекати, доки Бог пошле їм нове послання.
Цілий тиждень вони молили Всевишнього про настанову.
А тоді, рано-вранці восьмого дня молитов, від величезних воріт поселення долинув глухий ритмічний стукіт.
Вартові піднялися на стіни й побачили істоту, яка лише віддалено нагадувала людину.
Її одяг був пошматований.
Щелепа безвладно звисала з обличчя.
Очі були порожні й каламутні.
Шкіра мала дивний зеленуватий відтінок.
Істота раз у раз билася головою об ворота, вочевидь не відчуваючи болю.
Зрештою вартові помітили, як на її лобі утворилася темно-червона пляма, що з кожним ударом залишала на воротах криваві сліди.
Вражені надзвичайною витривалістю істоти, вартові швидко рознесли звістку про таємничого гостя.
Негайно скликали надзвичайні збори.
Наприкінці зборів старійшини, приголомшені описом того, що сталося, вийшли, щоб на власні очі побачити це дивне видовище.
Щойно вони глянули на істоту, як повірили, що все зрозуміли.
Це було Боже творіння.
Чого вони ще не розуміли, то це його призначення.
Наймудріші члени громади наказали всім іншим чекати.
Їм треба було побачити Божого посланця в дії, щоб зрозуміти, що приготував для них Всевишній.
Усе поселення затамувавши подих почало стежити за подіями в Los Santos.
Звісно ж, думали вони, ці сліпі дурні в місті не можуть не розпізнати такого очевидного божественного послання.
А тоді з їхнього маленького старого радіо пролунало оголошення.
«Мутовані», як їх почали називати містяни, нападали на людей.
Тієї миті старійшини зрозуміли все.
Настав час суду.
Бог зійшов на людство, залишивши Своїх пророків серед істот, яких світ ще ніколи не бачив, щоб ті очистили Землю від грішників.
Громаді дуже не подобалося слово «зомбі», яким згодом люди почали називати цих святих істот.
Тож вони дали Божим творінням власну назву:
Посланці Божої Волі.
Або просто:
Пророки.
Так для громади почалася нова епоха.
Група, яка тепер називала себе Юнітологами, вірила, що її священний обов’язок — захищати та прославляти Пророків.
Члени громади намагалися якомога рідше контактувати з Посланцями Божої Волі, бо вважали їх найчистішими Божими творіннями — священними й недоторканними.
Юнітологи мали й іншу причину уникати прямих зустрічей із Пророками.
Ці істоти були сліпі.
За словами старійшин, так Бог гарантував неупереджений суд.
Однак через свою сліпоту Пророки часом нападали навіть на власних послідовників.
Релігія Юнітологів забороняла їм шкодити божественним творінням.
Тому вони вирішили, що єдиний вихід — звести ймовірність зіткнень до мінімуму.
З часом чутки про Юнітологів поширилися навколишніми краями.
Але тепер про них говорили вже не просто як про дивних релігійних фанатиків.
Натомість почали ходити історії про добрих людей, які очищали, благословляли й допомагали іншим в ім’я Господа.
Ніхто точно не знає, звідки взялася така репутація.
Та все ж дедалі більше людей почали стукати у ворота громади, сподіваючись прийняти віру у вищу силу й молитися про порятунок і Божу ласку в жахливі роки апокаліпсису.
Вцілілі, які приходили шукати прихистку й захисту в стінах маленького поселення, невдовзі стикалися з тривожною поведінкою його мешканців:
постійним наглядом,
дивними звуками
і підозрілим брудним каменем на околиці поселення.
Ніхто не знає, чи були правдивими чутки про жорстокість громади до Апокаліпсису.
Проте після появи «зомбі» громада справді почала коїти жахливі речі.
Тих, хто відкидав їхню віру, викрадали посеред ночі й піддавали різним ритуалам.
Наприкінці цих обрядів один зі старійшин встромляв ритуальний жертовний ніж у лоб полоненого.
У їхньому уявленні це доводило їхню відданість Богові.
Минуло кілька років.
Зрештою ті нечисленні вцілілі, які раніше навідувалися до поселення Юнітологів, перестали приходити.
Спершу старійшини були в захваті.
Вони вірили, що Пророкам вдалося знищити всіх грішників за надзвичайно короткий час.
А потім почули по радіо те, що привело їх у лють.
Сусіднє місто Los Santos «нарешті» завершило будівництво Стіни, яка відокремила його від того, що містяни почали називати Пусткою.
Наймудріші члени громади вирішили, що мають допомогти Всевишньому усвідомити проблему.
Для цього вони вигадали план.
Кілька сильних і вправних чоловіків мали проникнути до міста й викрасти двох-трьох мешканців для ритуального жертвоприношення.
Юнітологи щиро вірили, що ритуал із плоттю «містянина» дозволить Богові дізнатися про плани жителів Los Santos.
З часом це стало традицією.
Тепер члени громади періодично викрадають людей із міста й приносять їх у жертву.
Через десять років після початку Апокаліпсису Юнітологи досі дотримуються тієї самої віри:
«зомбі» — божественні істоти, чиє призначення — повернути праведність цьому прогнилому й грішному світу.
Порівняно з іншими угрупованнями, що існують і сьогодні, Юнітологам неймовірно пощастило.
Від самого початку Апокаліпсису вони вже мали прихисток, джерело їжі та засоби зв’язку.
Відмінні риси
Юнітологів легко впізнати за кількома ознаками:
білий одяг і балахони;
надзвичайна чутливість до критики та бурхлива реакція на неї;
ворожість до будь-якої релігії чи системи вірувань, відмінної від їхньої;
і виправдання насильства, якщо його вчинено в ім’я їхньої віри.
Особливості та поведінка
Віра Юнітологів непохитна й межує з божевіллям.
Вони обмежені й намагаються обстоювати свої переконання практично в будь-якій ситуації.
Вони охоче зроблять усе, чого, на їхню думку, очікує від них Господь.
Час від часу Юнітологи викрадають людей із міста, а рідше — з Пустки.
Їхніх полонених жорстоко страчують і приносять у жертву їхньому Богові.
Тип поведінки: агресивний.
Цікаві факти
Юнітологи безпосередньо причетні до появи пролому в Стіні, що відокремлює місто від Пустки.