Загублені
Загублені — угруповання байкерів, які живуть відокремленим і незалежним життям. Збройні конфлікти між фракціями рідко їх стосуються, здебільшого через саму природу їхньої групи: прагнення свободи та любов до мотоциклів.
Безперечно, це наймирніша фракція, хоча це аж ніяк не означає, що вони дружелюбні.
Загублені на мапі
База Загублених
Історія Загублених
Більшість нинішніх членів Загублених колись належали до старої байкерської компанії зі Stab City, яка спочатку налічувала тринадцять осіб.
Група була на межі розпаду через втрату колишньої єдності та значну різницю у віці між її членами. Їм було від 18 до 60 років.
Компанія дедалі більше ділилася на «старе покоління» і «нове покоління».
Молодші члени виступали за відмову від традиційних правил, за індивідуальність і безрозсудність, тоді як старші байкери лишалися вірними звичаям, що складалися роками, — як у поведінці, так і в зовнішньому вигляді.
Усе змінилося, коли в Human Labs прогримів вибух.
Тоді все старше покоління, як завжди, їхало курними путівцями, коли вдалині пролунав гучний вибух і в небо здійнялися клуби диму.
Вони одразу відчули, що щось не так.
Байкери розвернулися й помчали назад до місця, де зазвичай збиралися з рештою компанії.
У місцевому пабі журналісти вже розповідали по телевізору про жахливий інцидент і пояснювали, наскільки небезпечна ситуація.
Старе покоління складалося з п’ятьох дорослих чоловіків, двоє з яких були досвідченими мандрівниками, що любили походи в дику природу й виживання далеко від цивілізації.
Вони швидко забули старі розбіжності з молодшим поколінням.
Тепер на кону стояли їхні життя.
Двоє знавців виживання природно взяли на себе керівництво.
Вони швидко організували інших і пояснили, які припаси потрібно зібрати насамперед.
Компанія домовилася знову зустрітися на тому ж місці за кілька годин.
На щастя, у призначений час повернулися всі до одного.
Молодші члени, серед яких було двоє підлітків, з кожною хвилиною нервували дедалі більше й, здавалося, були на межі паніки.
Проте щирий спокій і впевненість старших байкерів виявилися заразними.
Так і почалася їхня нова подорож.
Спочатку байкери відступили в гори, де уникати зустрічей із зомбі було значно легше.
Вони розбили табір біля невеликого озера й по черзі стояли на варті.
Вони жили з припасів, які привезли з собою, доповнюючи раціон дикими ягодами, лісовими плодами та дрібною звіриною, що потрапляла в пастки, розставлені по периметру.
Минув місяць.
Поступово холоднішало, і ватажки вирішили, що час рушати далі.
Двоє старших байкерів першими вирушили на розвідку.
Коли вони повернулися з невеликим запасом бензину, злитого на покинутій заправці, решта групи теж почала збиратися в дорогу.
На них чекав довгий шлях у пошуках притулку.
Проїжджаючи маленькими містечками й поселеннями, вони дедалі чіткіше розуміли, що зараза поширюється значно швидше, ніж вони могли собі уявити.
Ставало болісно очевидно й те, що влада повністю втратила контроль над ситуацією.
Байкери довго досліджували пустелю в пошуках притулку, раз у раз зливаючи бензин усюди, де він ще лишався.
Однак запаси пального швидко танули.
Ніде не було видно придатного місця, де можна було б протриматися тривалий час, особливо взимку — і особливо під час зомбі-апокаліпсису.
Зрештою вони ухвалили рішення, яке визначило їхнє майбутнє:
вони збудують власний притулок.
Звісно, будувати щось повністю з нуля було б надто довго, вимагало б величезних зусиль і наражало б їх на зайву небезпеку.
Натомість вони вирішили знайти вже наявне місце, яке можна було б перебудувати й пристосувати під свої потреби.
Довго думати не довелося.
Майже одразу вони згадали стару автомайстерню, де до спалаху регулярно ремонтували свої мотоцикли.
Вона була відносно невеликою й чудово розташованою.
Вона стояла досить далеко від міста, щоб часті напади зомбі були малоймовірними, але не настільки далеко, щоб вони не могли допомогти іншим уцілілим, які ще могли бути поблизу.
Коли байкери приїхали оглянути місце, то швидко зрозуміли, що майстерню просто поспіхом покинули.
Вони почали планувати, як перетворити її на свою нову базу.
Першочерговим завданням був периметр.
Вони обшукали околиці в пошуках металевих листів, шиферу, дерев’яних балок, цементу й усього, що могло допомогти звести міцний захисний бар’єр від зомбі.
Навіть на найпростіший захист знадобилося кілька тижнів.
Після цього байкери взялися за облаштування всередині.
Спочатку вони звільнили якомога більше простору, викинувши непотрібний мотлох і все, що не підлягало ремонту.
У захаращеному сараї біля майстерні було повно всіляких покинутих речей.
Серед них байкерам пощастило знайти набір інструментів, кілька міцних лопат, якими можна було відбиватися від зомбі, зламаний диван і навіть старий бензиновий генератор.
Вони одноголосно вирішили облаштувати розчищений сарай під житло.
Байкери завісили тканиною вікна, крізь які дуло, і залатали щілини в стінах листами фанери.
Коли всі роботи з утеплення нової домівки були завершені, група нарешті змогла трохи відпочити.
Сумуючи за старими часами, байкери згодом почали робити короткі виїзди околицями.
Одного дощового дня вони помітили на дорозі щось незвичне:
військову колону зупинила велика група зомбі.
Байкери вирішили спостерігати за ситуацією здалеку, побоюючись, що солдати можуть повернути зброю не лише проти зомбі, а й проти них.
Спочатку військові без особливих труднощів справлялися з живими мерцями.
Проте звуки стрілянини привабили ще більше цих істот.
Перш ніж солдати встигли перегрупуватися, їх неминуче здолали, і вони стали їжею для орди.
Штурмові гвинтівки лишилися лежати біля тіл, а в машинах, найімовірніше, були ще зброя та припаси, які колишнім власникам уже не знадобляться.
Ретельно зваживши ризики, байкери вирішили зачекати, доки частина зомбі розбредеться.
Тоді вони заберуть усе, що зможуть використати.
Саме так вони й зробили.
Ближче до ночі, коли частина орди відійшла досить далеко, байкери почали операцію з вилучення припасів.
Сильний дощ і темрява були водночас їхніми союзниками й ворогами.
Попри величезний ризик, байкери лишилися непоміченими й зуміли забрати все необхідне:
вогнепальну зброю для кожного члена групи, невеликий запас ліків, набої, кілька бронежилетів і трохи військових пайків.
Ця знахідка значно підвищила їхні шанси на виживання.
Тепер вони могли набагато ефективніше захищатися від зомбі, а також полювати на більших тварин заради їжі.
Спершу не всі члени компанії вміли поводитися з вогнепальною зброєю, але цю проблему швидко розв’язали спільними тренуваннями в лісах.
Саме тоді байкери зрозуміли, що настав час зробити ще один крок уперед як спільнота.
Щоб залишити позаду старі конфлікти й розбіжності, вони вирішили, що їм потрібен новий початок.
Так з’явилася фракція, відома як Загублені.
Нова загроза розв’язала стару проблему.
Вони знову стали сім’єю.
Після шести місяців відокремленого життя Загублені почали зустрічати інші групи уцілілих.
Вони зрозуміли, що для покращення якості життя потрібно активно долучатися до торговельних мереж, які складалися між спільнотами уцілілих.
Вони пропонували іншим усе, що вміли:
ремонт транспорту, фізичну працю та в’ялене м’ясо.
Сьогодні, через десять років після початку апокаліпсису, Загублені зазвичай уникають конфліктів із чужими, якщо ті не зачіпають їхніх торговельних відносин.
Їхня непохитна незалежність тримає їх осторонь від більшості зайвих сутичок.
Нових членів вони також приймають рідко.
Навіть якщо комусь і дозволяють приєднатися до їхніх лав, то майже завжди тому, що в них спільні інтереси:
любов до свободи, адреналіну...
і, звісно ж, до мотоциклів.
Відмітні ознаки
Загублені мають кілька впізнаваних рис.
Байкери віддають перевагу одягу з міцних матеріалів, який не перетвориться на лахміття після їзди на високій швидкості.
Зазвичай їхнє вбрання складається з джинсів або шкіряних штанів, майок і футболок із рок-гуртами чи черепами, чорних шкіряних курток, бандан і чорних в’язаних шапок, що захищають від вітру.
Серед них також поширені довге волосся, бороди й вуса.
Унікальні риси та поведінка
Дух братерства, свободи та правди лежить в основі філософії справжнього байкера.
Він протистоїть спокусам споживацтва, матеріалізму та лицемірства.
Для байкера мотоцикл завжди на першому місці.
Усе інше — потім, зокрема кохання та сім’я.
Тип поведінки: нейтральний.
Цікаві факти
У минулому Загублені відіграли вирішальну роль в історії Співдружності.
Вони не лише врятували її членів від вірної смерті, а й допомогли їм швидко здобути визнання та вплив серед інших фракцій.